Економіка мовою сержанта

Найбільшою загрозою національній безпеці України є "бізнесовий інтерес", яким поголовно хворіє 99,98% наших політиків та активістів. Саме тому – корупція, що зі всього хочуть зробити "схему". Цей фетіш привів нас туди, де ми є, і багато, дуже багато ідіотів досі мріє про те, щоб “…наступил мир” і цей тренд знову переміг. Найгірше, що може з нами трапитися на цьому етапі, це завчасне припинення війни. Скінчиться війна і ми, з великим задоволенням, продамо один одного: "ничего личного, только бизнес!.."
Яке вам “…зупинити війну”?.. Війна – єдине, що нас рятує. Поза війною, ми негайно порвемо один одного, а залишки скупить Москва, як це вже неодноразово було. Справа в тому, що у наших борців всіх мастей – особистий прибуток на першому почесному і беззастережному місці. Замість головного мозку. А гроші – це те, що роз’єднує. Вони за своєю сутністю не здатні об’єднувати.

Якщо не буде війни, “іноземні контрагенти” придбають з потрохами усіх цих прихильників “вільного ринку” та “всезагальної лібералізації всього” з їх повальним 5.10 головного мозку. В політичній та активістській тусовці – неважливо чи то провладна туса чи опозиційна, при реальній силі у нас досі все ще ті самі економічні долбодятли, які після “мешковщіни” у Криму, примудрилися підписати Великий договір з Росією, а після Тузли – прибирали війська з “…кордону дружби”, продавали росіянам українські НПЗ та масово встановлювали антивірус Касперського.

– Ринок! Економіка! Маркетинг! Ми поза політикою... Вільна конкуренція!..
Засилля торгівців у цій країни трохи задовбує. І я дивлюсь на це, як солдат на бліду вошу.
Вони бігають з калькуляторами, вони рахують прибуток, вони лепечуть про реформи, але єдине, на що вони здатні – це просрати черговий етап визвольних змагань усе тим же московітам, туркам та полякам.

У добровільну само-модернізацію нашого суспільства на даному етапі, я не вірю. Організми, які втратили (хіба мали?) відчуття первісної гри сил у цьому найкращому з світів, і вірять у те, що “…ринок сам себе регулює”, не здатні ні до яких реформ – саме тому цих реформ нема.
Ти подивись: що не вилізе – вже економіст. Воно ще краватку в брюки заправляти не навчилось, а вже лепече про гнучку ставку оподаткування.

Тому, єдине, що нас досі рятує – це війна. Необхідність вирішувати питання нацбезпеки в загальнонаціональному масштабі, хоч якось підштовхує це двинуте на "бізнесі" болото.
Поки йде війна, є ще надія знайти, виростити та встигнути привести до впливу (та керування), державників, для яких на першому місці – минуле, теперішнє та майбутне цієї країни, її доля і доля її народу, а не “…вільне пересування товарів, фінансів, людей, та послуг”.

Найбільший ворог України на цьому етапі – бізнес-животное. І воно чекає у кожному з нас. Усі ці лавочники, що не хочуть бачити далі власної лавки. Лавочники добрі у себе в лавках – за умови своєчасної сплати податків. Яким прокляттям це допустили до управління країною?..
Наше завдання номер один – відвоювати власну державу. Насамперед, у тих, хто її розбестив, скупив для себе та зараз юзає, як хоче.

Але б цього ніколи б не могло статися, якщо б не повальне захоплення "бізнес-ідеєю" широких народних мас. Лише на цьому фоні, “бариги” змогли послідовно скуповувати посади. Мова тут не про те, що економісти не потрібні. Ще як потрібні. У нас мають бути найкращі економісти у світі. Вони і так званий “економічний” тип мислення просто мають зайняти відповідне місце у нашій соціосистемі – одразу після державного та культурного.

Можливо, теперішній “привоєнній” владі багато, що закинуть потім, але для мене – непробачним в її діях є одне:
– принциповий недостаток державного примусу.
Всяка тварина, що досі на державній посаді дозволяє собі розповідати за перевагу економіки над політикою – має класти асфальт на будівництві українських автобанів у складі добровольчих трудових батальйонів.

Держава має поводити себе, як американські патрульні поліцейські – ручки на капот, розмова про права, якщо після кійка по правиці ще є бажання їх покачати.
Тут, на цій землі, дільничого мають боятися більше, ніж олігарха. Лише за цією умовою це буде наша земля.
Не може вижити суспільство, яке не розуміє, що світ – це не Володимирський ринок, а саванна.

А у саванні один закон:
– тут не обмінюються. тут всі полюють за всіма.
І, раніше, ніж організм розпочне накопичувати та споживати, йому було б добре не подохнути – від розміну імунної системи на зниження облікової ставки, та автомобільної боротьби лібералів з монетаристами.

Ми звинувачували кримських офіцерів ЗСУ у невідкритті вогню.
Але, ви придивіться уважно – дилема кримського офіцера:
– на фіга стріляти, якщо пропонують квартиру?
вічно переслідує цю благословенну землю і загрожує залишитися тут – вічно.

Потім, Москва, Угорщина, Польща, Румунія та Португалія абсорбує усе, що тут є шляхетного в свої національні та наднаціональні проекти, а решта залишиться – співати тужливих пісень про чергову проср*ну нагоду.
А то торговці нам тут навоюють і набудують.

Жорстока держава, що жорстко вирішує три завдання:
– жорсткий примус усіх без розбору до обраної норми (будівництву відкритого суспільства),
– створення та залучення до управління нових соціальних груп,
– затвердження державницької політики над економікою,
ось, що нас врятує.

Поки шо ми маємо ситуацію строго навпаки (а що ще можна взяти з хуторян, які випадково дорвалися до керівництва найбільшою европейською країною?):
– нездатність держави забезпечити дотримання усіма суб’єктами права власного ж Основного її закону, суворий арбітраж за принципом рівності, належне та повчальне притягнення винних до відповідальності,
– перманентне відтворення та широке мультіпликування того самого торгашеського культурного типу на усіх щаблях багатостраждального українського суспільства; заохочення цього типу до зростання та множення, щонайстрашніше – у наших дітях,
– культивування примата "бізнесу" над політикою, за ствердження чого взагалі треба саджати, як за особливо важкий злочин проти людяності без терміну давності та права на внесення застави.

Молиться на війну, люди з барсетками та громадяни на "Брабусах" – на війну та на те, що цьому буратинці Путіну закортило позмагатися із Заходом.
У випадку настання миру та за умови подальшого збереження торгівельно-хуторського психотипу в нашому суспільстві, “Малоросію”, “Велику Угорщину” та “Тряску Романія маре” нам тут забезпечено. Торгівці не втримують держави, бо вони не розуміють її цінності. Це ж не акції. Вона їх обтяжує. Вони страждають від необхідності на неї витрачати.

Ви скажете – такий акцент на здатності держави примушувати дуже тхне Росією.
Не тхне. Росія нацьковує державу на власних громадян з метою консервації моделі закритого тоталітарного суспільства.
Ми так не зможемо ніколи.
Тому мешканці нашої держави мають вкрай (!) жорстоко примушувати, але до побудови відкритого суспільства; впроваджувати і берегти саме цю норму.

Гарним прикладом сучасного такого суспільства є Ізраїль.
Його спецслужби та взагалі машина примусу працює дуже жорстко, але – працює на охорону, оборону та розвиток відкритого суспільства, які б проблеми та загрози на цьому шляху його не чекали.
Тож – цьом вам, любі мої лавочники.

Олексій Арестович

 
Как выбрать внешний диск. Внешний жесткий диск как выбрать самый подходящий. Какой внешний диск выбрать. Какой принтер выбрать. Какой выбрать лазерный принтер сегодня. Какой цветной принтер выбрать. Готовые программы на java. Изучаем java с нуля быстро. Как начать программировать на java. Бесплатные игры для планшетов android. Качественный samsung android планшет. Планшет android цена. Отдых в турции отели. Самый лучший отдых в турции. Отдых в турции отели цены. Wow дк гайд. Лучший wow фрост дк гайд. Wow дк танк гайд. Рабочие программы на языке python. Изучаем python с нуля. Язык python для начинающих. Бесплатые плагины для Joomla. Скачать joomla плагины бесплатно. Где скачать самые последние плагины на joomla.
Жити по-українські

Наші партнери

Громадське радіо та ТБ