Звитяги та помилки Шухевича

30 червня - 110 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, Головного командира УПА. Про національного героя, Героя України Романа Шухевича, відомого українського політичного і державного діяча, Головного командира Української Повстанської Армії:
Українська Повстанська Армія під його командуванням стала чи не найяскравішим поколінням борців за нашу незалежність у ХХ столітті.

Батальйон «Нахтігаль», яким керував Роман Шухевич, забезпечив проголошення у червні 1941 року у Львові самостійної Української держави, всі організатори якої відразу були репресовані німецьким режимом. Сам батальйон перекидають до Білорусії, де згодом роззброюють.
Дивом уникнувши арешту гестапо, Роман Шухевич перейшов у підпілля, де займався створенням Української Повстанської армії. Із серпня 1943 року —головнокомандувач УПА, чисельність якої сягала до ста тисяч вояків.
21—23 листопада 1943 року організував на Львівщині Конференцію поневолених народів Сходу Європи і Азії, в якій взяли участь представники 13 націй. Одне з гасел конференції — «Смерть Гітлеру і Сталіну!».
У березні 1944 року німецькі спецслужби провели у Львові масштабну операцію з арешту головнокомандувача УПА, якою особисто керував шеф гестапо Генріх Мюллер. Врятувало Романа Шухевича вчасне попередження повстанської розвідки.

Генерал Роман Шухевич розробив план партизанської війни малими відділами — «Дажбог». Українські повстанці створили унікальну мережу бункерів, подібної якій не було у світі. Жоден із них не був схожий на інший, аби їх не можна було викрити. У бункерах було продумано все — аж до вентиляції. Досвід підземного будівництва УПА дотепер вивчають у військових академіях провідних країн світу.
Р.Шухевич демонстрував чудеса хоробрості. Серед білого дня проходжувався Львовом і під німцями, і під совєтами. У формі радянського офіцера відвідав у лікарні прооперованого батька, за яким було встановленого нагляд НКВС. Попри те, що держбезпека СРСР збилася з ніг, роками полюючи на Шухевича, він кілька разів їздив на Схід та Південь України. Двічі лікувався в Одесі, у 1948–му і 1949–му роках. На процедури у санаторії завжди брав ампулу з отрутою.
Стійко переносив усі труднощі бойового життя — виснажливі марші, ночівлю в снігу, тривале перебування у бункерах. Відзначався людяністю, контактністю, веселою вдачею, за що користувався величезним авторитетом і любов’ю серед повстанців.

Уся родина Романа Шухевича була репресована. У 1945 році НКВС заарештував дружину, матір, батька, сестру, сина Юрка і доньку Марію. Всіх згодом заслали за Урал, а сина і доньку передали до спеціального будинку на Донбасі. Юрко звідти втік. Батько віддав його під чужим іменем до школи. Навесні 1948 року Юрко зі зв’язковою Шухевича Галиною Дідик виїхав на Донбас, аби викрасти з дитбудинку семирічну Марію, але його зловили.
Операцію із захоплення головнокомандувача УПА здійснювали на світанку 5 березня 1950 року. Близько тисячі солдатів МДБ блокували село Білогорща, де він переховувався. Наказ був один: взяти Шухевича живим. Та генерал–хорунжий не збирався здаватися. У перестрілці він застрелив майора МДБ Ревенка. Важко поранений автоматною чергою, Роман Шухевич вистрелив собі у скроню.
У звітах про це не написали, боячись відповідальності. Тим часом на посмертному фото чітко видно кульовий отвір у скроні. За провал операції з захоплення Шухевича чимало офіцерів і вищих чинів МДБ отримали стягнення і навіть позбулися посад. Нагороду отримав лише автоматник, якому приписали смерть командувача УПА. Сержант отримав тисячу карбованців.

За однією з версій, тіло Шухевича забальзамували кращі медики і відправили у Москву. Таким його показали Сталіну. Той наказав тіло спалити, а попіл розсіяти над Збручем. Навіть мертвий Шухевич був страшний для совєтської імперії, а тому не мав права на поховання.
Син Юрко Шухевич вийшов на волю лише у 1989 році, відсидівши у совєтських таборах 41(!) рік.
Указом Президента України Віктора Ющенка Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Героя України.
Київрада перейменувала проспект Ватутіна на Романа Шухевича! Найкращий подарунок до двох ювілейних дат у 2017 році: 110-річчя Головного Командира УПА (30 червня) та 75-річчя від створення Української Повстанської Армії (14 жовтня).
Як свідчать результати соціологічних опитувань, оцінка українцями діяльності УПА залежить від рівня поінформованості про неї. Як відомо, впродовж семи десятиліть архівні дані про українських повстанців були засекречені. Вільний доступ громадянам до документів КГБ та конфіскованих спецслужбою матеріалів УПА Україна відкрила щойно з 2015 року. Тож, на переконання Інституту національної пам’яті та громадських діячів, існує потреба донесення до громадськості фактів з історії боротьби ОУН та УПА під час та після Другої світової війни.

Історична довідка
Українська Повстанська Армія – військово-політична формація українського визвольного руху. Заснована в кінці 1942 року та діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізована в збройне підпілля, діяльність якого припинилася в середині 1950 років. Стратегічною метою УПА було відновлення української державності, відповідно боротьба розгорталася проти всіх держав, що намагалися завадити цьому. Протягом усього часу існування головним ворогом повстанської армії вважався СРСР – як держава, що завдала українському народові найжахливіших втрат – масові політичні репресії, голодомори, депортації населення.
Поруч із тим, УПА із самого початку творилася як реакція населення на німецький окупаційний терор, тому протягом всього періоду німецької окупації велася активна антинімецька боротьба. У 1943-1944 роках тривало гостре протистояння проти польських сил, що намагалися відновити довоєнні кордони Польщі, тобто приєднати до неї землі Західної України.

Через лави УПА пройшло понад сто тисяч осіб, за участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона людей.
Діяльність УПА була логічним продовження національної революції 1917-1920 років. Продовженням боротьби УПА у формі ненасильницького опору став дисидентський рух та національно-демократичне відродження кінця 1980 – початку 1990 років.
Ветерани УПА отримали правове визнання згідно з Законом України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”.

 

Жити по-українські

Наші партнери

Громадське радіо та ТБ