Репресії в Бердянську 20-х — 50-х

Що ми знаємо про політичні репресії в СРСР, про події 70-ти — 95-ти річної давності. Фігурантів, так би мовити,тих подій уже нема в живих. Крім того, затримання та арешти проводились часто “під покровом ночі”, а ділитись із сусідами та знайомими про ці трагічні для сім'ї речі було незручно і,часто, непосильно. В статті мова йтиме про репресованих бердянців та мешканців нашого району. Дані, наведені тут, в більшості публікуються вперше. Нагадаю, що базу під репресії підвів засновник СРСР Володимир Ленін, який мотивував їх необхідністю “прискорити всесвітню революцію”. В подальшому цей державний терор продовжив Йосип Сталін.

Про масштаби каральних дій свідчать цифри: за даними союзного КДБ (1988 р.) в період 30-х — 50-х р.р. засуджено та репресовано понад 3 мільйона 774 тис. осіб. Це офіційні дані, які до того ж не включають період з 1918 р. по 1929 р.
Після зняття з архівів УГПУ-УКДБ грифу “секретно” (1991 р.) та прийняття Постанови Кабміну України з цього питання (1992 р.) обласні адміністрації публікують персональні справи в серії книг “Реабілітовані історією”. Всього по нашій області в перших шести книгах
розміщено 20173 особових справи. Науковці продовжують вивчати архівні документи.
Вказані книги можна знайти в бердянській центр. бібліотеці, або в краєзнавчому музеї.

В списках  реабілітованих по Запорізькій області включені дані, зокрема, і по м. Бердянську
та району. Автор цих рядків виконав копітку роботу по опрацюванню всіх 20173 справ та склав окремий список репресованих наших земляків. Таких виявилось 1161 особа. Найстарший в списку Бакарджієв Василь Захарович із с. Андрівка, 1848 р. народження. Наймолодша — Олена Олександрівна Шмідекампф, 1940 р. народження.Про останню справу буде дано пояснення нижче.

Аналітичні  таблиці:
1.Соціальне походження: селяни району 682 особи, робітники міста 270 осіб, службовці 99 осіб.
2. Національність                                          3. Зміст вироку
- українці      430 ос      37 %                - розстріл                          500 ос             43,1 %
- німці           248 ос      21,4 %             - до 20 років ув'язнення      4 ос               0,3 %
- болгари      228 ос      19,6 %            - до 10 років                      201 ос             17,3 %
- росіяни      127 ос      10,9 %             - до 5 років                        295 ос             25,4 %
- греки           61 ос        5,3 %               - конф. майна                     37 ос               3,2 %
- інші             67 ос        5,8 %               - звільнено                         117 ос             10,1 %
- невідомо                              7 ос               0,6 %
Всього   1161 особа                                                  Всього     1161 особа

Як бачимо з таблиць, переважаюча більшість репресованих проживала в селі (682 ос.). Це переконливе свідчення про спрямування терору в першу чергу проти сільського люду.
Як і очікувалось, найбільшу групу серед репресованих складають українці (37 %). А ось друге сумне місце громадян німецької національності та третє місце болгар не є очікуваним і потребує пояснень. Про це буде сказано далі.
Нарешті, найтрагічніші цифри — кількість засуджених до вищої міри покарання (ВМП) — розстрілів. В загальній групі 1161ос репресованих наших земляків засуджено до розстрілу 500 чоловіків (43,1 %). Слід додати, що в період “єжовщини” розстріли складали: в 1937 році — 84 %, в 1938 році — 80 %. Це означає, що в ці роки на кожну 1000 репресованих число засуджених до ВМП становило 840 — 800 осіб.

Архівні справи також свідчать, що каральна машина НКВД не оминула малолітніх. Яскравий приклад — доля сім'ї Шмідекампф, мешканців нашого міста. Керуючись “твердженням”, що діти теж мають відповідати за проступки батьків, НКВД після арешту батька цієї родини вдався до арешту його дружини Поліни Маврівни, а також малолітніх сина Дмитра (17 р.) та доньки Олени (7 р.). Обидва були учнями бердянських шкіл; змушені разом з матір'ю відсидіти в спецпоселенні (в Комі АРСР) 5 років. До речі, цей приклад не єдиний.
Та повернімось до долі нацменшин Приазов'я. Як відомо з історії, тут після успішних для Росії воєн з Туреччиною в 19 ст. була проведена колонізація земель чужоземцями, зокрема  німцями, болгарами, греками. На передвоєнній карті нашої області можна побачити села з німецькими назвами; в нашому районі таких було чотири: сучасні Долинське, Оленівка, Троїцьке та Ольгине.

Кінець 30-х років став переломним в житті багатьох сотень німців запорізького краю. Так в с. Долинське енкаведисти “виявили” “фашистську повстанську організацію” чисельністю біля 80 осіб. За період з 1938 р. по 1941 р. було репресовано 59 осіб, з них до ВМП 33 чол.
Подібна ситуація спостерігалась і по інших німецьких поселеннях. Ось маленьке степове село Ольгине, не більше 50 дворів. У передвоєнні роки тут проживало біля 200 осіб дорослого населення. За період з осені 1937 р. по осінь 1941 р. було арештовано, піддано репресіям 66(!) осіб, з них 27 чол. до ВМП; це складало біля половини чоловічої статі села
До речі, серед репресованих тут прізвище Краутер повторюється 14 раз! Це старійшини роду Данило та Едуард, а також їхні сини та родичі.

Читач має знати, що після початку війни, з наближенням лінії фронту вся решта вцілілого населення німецьких сіл, як і бердянської Колонії була етапована (сім'ями) за Урал.
Аналогічні до німецьких сіл події розвивались синхронно і в болгарських поселеннях Приазов'я. Приведу дані по двох сусідніх селах Трояни та Андрівка, в яких концентрувалась довоєнна болгарська людність району:
- с. Трояни — репресованих 39 осіб, з них засуджено до розстрілу 21 чол.
-с. Андрівка — репресованих 89 осіб, з них до розстрілу 38 чол.
Серед репресованих в Андрівці прізвище Бакарджієв зустрічається 13 раз, а прізвище Шайтанов — 11 раз (старійшина роду — Петро Степанович 1869 р.н.).

Абсолютна більшість репресованого сільського люду були членами колгоспів, сумлінно відносились до праці і своїх обов'язків. В першу чергу це стосувалось німецького населення.
Пригадую, як мій дід Яків Олексієнко (1891 р.н.) уже  в кінці 40-х розповідав про німецьке поселення на миколаївщині, їх зразковий уклад та працьовитість. В протоколах допитів часто стояло звинувачення в шпигунстві на користь іноземної держави. Вважаю, що це була зручна форма для слідчого швидко закінчити справу, коли підсудний був іноземного походження. Виникає резонне запитання: які секрети міг передати рядовий колгоспник (з початковою освітою), що проживав у глухому степовому селі, де не було жодних об'єктів промислового, чи транспортного значення?

На закінчення подаю ще одну сумну інформацію -  про трагедію бердянських  греків. Якшо про страхітливі події в с. Коларівці (Прим. Район), коли в жовтні 1938 р. постановою “трійки” НКВС було засуджено до ВМП 235 болгар цього району, сьогодні знає більшість їх земляків, то про події того ж року в м. Бердянську знає обмаль людей. До відома, в нашому місті до війни проживала невелика грецька діаспора. Вона формувалась тут ще в дореволюційні часи — під час становлення міста та в ході колонізаційних процесів в Приазов'ї Ми уже знаємо, що НКВС легше було “шити” справи про іноземне шпигунство.
Ретельно підготовлена операція дозволила НКВС всього за 2дня (15-16 грудня 1937 р.) затримати та арештувати більшу частину (22 чол.) підозрюваних . Зробивши новорічну перерву, уже на початку січня 1938 р. енкаведисти провели другу хвилю арештів (14 чол.).

Всього ж до осені 1938 р. в тенетах НКВС опинились 61 грек. Суди “трійок” вирішували долю цих людей блискавично, особливо в частині розстрільних. З числа 61-го репресованого
50 чол. отримали ВМП — розстріл.
Дещо про пам'ять. Старше покоління, діти репресованих в 20-ті — 50-ті роки мин. ст. відходять в “кращий світ”. Щоби історія не повторилась, бажано передати цю пам'ять, свідчення онукам, правнукам  Можна силами колективів навчальних закладів, музеїв організувати експедиції в навколишні села для пошуків нових свідчень, додаткової інформації. Поки не пізно. Заслуговує на увагу встановлення пам'ятної дошки на одній з існуючих будівель Бердянська, куди звозили затриманих НКВС безневинних людей, де їх судили і вирішували долі. До речі, в 2018 р.виповнюється 80 років з часу трагедії бердянських греків.

Олександр Змієвський    м. Бердянськ

Останнє оновлення (П'ятниця, 09 грудня 2016, 10:05)

 
Жити по-українські

Наші партнери

Громадське радіо та ТБ